Флюс

Види та симптоми періоститу (флюсу)

Зміст

Гострим періоститом називається гостра форма запалення кістки з переважною локалізацією в окісті.

Гострий періостит за міжнародною класифікацією хвороб МКХ 10 визначається під кодом К10.2 – запальне захворювання щелепи, або К10.9 – захворювання щелепи неуточнене.

Причини гострого періоститу

Запальна реакція може бути спричинена стрептококовою, стафілококовою або іншою бактеріальною інфекцією.

Факторів, що провокують появу патології, досить багато. Іноді періостит з’являється як наслідок уже наявного запалення, наприклад, пародонтиту.

Крім того, захворювання може виникнути в разі неправильного й ускладненого прорізування зубів, у разі розвитку запалення незламаного зуба, у разі похибок у лікуванні, надмірної травматизації та інфікування зуба. Нерідко інфекційний збудник інфікує зуб, безперешкодно потрапляючи в недостатньо оброблену рану (лунку).

Захворювання зазвичай формується біля кореня зуба, поширюючись на навколишні тканини, розташовуючись, як правило, нижче від вогнища запалення.

Прогресуванню періоститу сприяють:

  • стресові ситуації,
  • зниження імунітету,
  • тривалий вплив холоду на організм.

Симптоми гострого періоститу

На початкових стадіях розвитку патології в окісті можуть спостерігатися набряк, припливи крові та розшарування тканин.

У подальшому розвивається запальний процес, з’являються локалізовані порожнини, заповнені рідким вмістом. Якщо в цей час не розпочати лікувальні заходи, через 5-6 днів може статися мимовільний розтин абсцесу в порожнину рота.

Які скарги можуть пред’являти хворі за гострої форми періоститу?

  • Сильний нестерпний біль безпосередньо в ушкодженому зубі або в ділянці (в лунці) видалення зуба. Болі не тільки не вщухають, але посилюються, віддаючи в скроневу частину, вуха, потилицю. Через 2-3 дні болючість поступово згасає, на зміну їм приходять симптоми інтоксикації.
  • Загальна інтоксикація, що супроводжується станом нездужання, швидкою стомлюваністю, лихоманкою, болем у голові. Шкірні покриви сіруватого відтінку, можливе почастішання пульсу.
  • Набряк ділянки обличчя і порожнини рота з боку запалення, порушення контурів обличчя, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів.

Загальний аналіз крові в цей період може вказувати на ознаки запалення: з’являється лейкоцитоз і прискорення ШОЕ.

Гострий гнійний періостит

Якщо серозний процес розвивається безперешкодно, він переходить у гнійну форму – формується гострий гнійний періостит щелепи. Гнійне виділення накопичується під окістям, утворюються субтрофічні абсцеси. Уражена окістя просто відмирає, а гнійний вміст проникає в тканини під слизову оболонку.

Таке ускладнення характеризується сильною, часто пульсуючою болючістю, а накладення теплих компресів викликає біль, а прикладання холоду полегшує неприємні відчуття.

Поступове збільшення кількості гною, що скупчився, спричиняє наростання болісних симптомів. Може бути загальне підвищення температури тіла.

Флюс

Гострий одонтогенний періостит щелепи

Гострий гнійний періостит нижньої щелепи.

При періоститі, що вражає нижню щелепу, набряк тканин на обличчі локалізується більшою мірою в нижньому відділі та під нижньою щелепою.

У ділянці тісного контакту тканин обличчя і вогнища запалення формується інфільтративне ураження м’яких тканин, що характеризується почервонінням шкіри, збільшенням і болючістю найближчих лімфатичних вузлів.

Хворий намагається не змикати щелепу, будь-яке прикушування причинного зуба або дотик до його язика викликає сильний біль. Є також загальні симптоми інтоксикаційного ураження організму: температура тіла до 38°С, запаморочення, зниження апетиту, слабкість.

Гострий гнійний періостит верхньої щелепи.

У разі поширення процесу на верхню щелепу з’являється набряклість у підочноямковій зоні, верхній губі, носогубних складках. Верхня щелепа рідше за нижню, зазвичай уражаються перші великі моляри та перші малі моляри.

Гострий гнійний періостит у дітей

Гострий серозний періостит у дитини може проявитися відразу після народження. Дитина стає плаксивою, погано спить і їсть, неспокійна. Слизова порожнини рота має видиму набряклість і гіперемію, під час обмацування щелепи дитина стає болючою.

При подальшому прогресуванні захворювання серозний процес трансформується в гнійний. Здебільшого це відбувається у дітей старше трьох років. Гнійне запалення проявляється різким стрибком температури: самопочуття дитини, як правило, важке.

Діагностика періоститу в дитячому віці ускладнена, що вимагає від фахівця великої відповідальності. Крім того, гостра гнійна патологія в дитини може мати багато схожих симптомів із гострою формою одонтогенного остеомієліту.

Діагностика гострого періоститу

Діагностика гострого запалення окістя ґрунтується на клінічних ознаках захворювання та проведенні деяких лабораторних досліджень. У хворих із різними проявами періоститу в крові, лейкоцитозом, вираженим нейтрофілезом ШОЕ може залишатися без змін або збільшуватися.

Характерних відхилень в аналізі сечі, як правило, немає.

Рентгенологічна картина в даному випадку також малоінформативна, оскільки вказує на помірні ознаки патології лише через кілька днів від початку захворювання.

Метод термографії (теплобачення) є найкращим методом діагностики при запальних захворюваннях щелепно-лицьової зони. Він дає змогу визначити точне місцезнаходження джерела завдяки збільшенню інтенсивності та тривалості інфрачервоного випромінювання.

Температури в запалених тканинах зазвичай підвищені на 1-2°С. Застосування тепловізора (СЕМ®-термодіагностика) допомагає точно простежити межі патологічного процесу, а також оцінити динаміку одужання в процесі лікувальних заходів.

Остаточний діагноз може бути встановлений тільки після комплексної діагностики, що включає зовнішній огляд і низку інших досліджень, зокрема лабораторних.

Лікування гострого періоститу

Найкращий ефект спостерігається за комплексного лікування захворювання, а саме поєднання хірургічного, медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування.

Застосування виключно консервативного методу лікування найчастіше недоцільне, його застосування можливе тільки на початковій стадії патології, за невеликого інфільтративного ураження окістя.

При цьому розкривають порожнину зуба, проводять видалення уражених тканин і видаляють гнійний вміст. Такі маніпуляції в поєднанні з антимікробною терапією та УВЧ можуть спровокувати регрес запальної реакції.

Однак слід зазначити, що пацієнти рідко вдаються до допомоги фахівця на початкових етапах розвитку патології. Зазвичай це відбувається вже за наявності гнійного інфільтрату, що супроводжується нестерпним болем, з яким хворий не може впоратися самостійно.

Тому в більшості випадків осередок запалення розкривають хірургічним шляхом, створюючи можливість виходу гнійного вмісту. Перед розтином проводять місцеву анестезію розчином тримекаїну або лідокаїну, якщо у хворого немає алергії на такі препарати.

Анестетики застосовують у вигляді ін’єкцій безпосередньо біля меж інфільтрату. Слизову тканину розсікають на максимальну глибину (до кістки), роблячи надріз близько двох сантиметрів. У рану вводять дренажний канал. При цьому можна видалити інфікований зуб, якщо, на думку фахівця, зберігати його безглуздо. Видаліть зуб, якщо ступінь його руйнування занадто великий або якщо його кореневі канали непрохідні.

Зуб, що підлягає збереженню, лікується і ставиться пломба. Деяким пацієнтам може бути виконана гемісекція або резекція верхівок коренів.

Лікування гострого гнійного періоститу не завжди поєднується з видаленням ураженого зуба, навіть якщо для цього є всі показання. Іноді стан хворого настільки незадовільний, що видалення проводять тільки через 2-3 дні, після ліквідації яскравих симптомів запальної реакції.

Після розтину інфільтрату для швидшого загоєння можна призначити кілька разів на день полоскання рота слабким і несольовим розчином соди або перманганату калію.

Як медикаментозне лікування призначають сульфаніламідні препарати (сульфадиметоксин, бісептол, бактрим), препарати піразолонового ряду (анальгін, бутадіон), антигістамінні (діазолін, димедрол), кальцієвмісні засоби (кальцію глюконат, кальцимін), вітамінні комплекси. За наявності ускладнень може бути призначена антибактеріальна терапія.

Допомагає в лікувально-відновлювальному періоді застосування фізіотерапевтичних процедур: соллюкс, УВЧ, СВЧ, гелій-неонове опромінення. У разі м’язово-лицьових порушень опорно-рухового апарату показані лікувальна фізкультура та масаж.

Профілактика гострого періоститу

Профілактичні заходи спрямовані на збереження здоров’я зубів і порожнини рота. Що для цього потрібно?

  • Регулярно і правильно чистіть зуби.
  • Відвідуйте стоматолога, як для лікування стоматологічних хворих, так і для профілактичного огляду.
  • За найменшого зубного болю або підозри на розвиток карієсу слід звернутися до лікаря.
  • Не піддавайте зуби надмірним травмам: не гризіть горіхи та інші надто тверді продукти або предмети.
  • Ввести в раціон продукти, багаті на кальцій (молоко, сир, кисломолочний сир, квасоля, вівсянка) і вітаміни (фрукти, зелень, овочі, ягоди).

Прогноз гострого періоститу

Проведені вчасно лікувальні заходи за гострого періоститу забезпечують одужання протягом трьох-п’яти днів. Навпаки, відсутність адекватного лікування загрожує розвитком остеомієліту, абсцедуванням процесу, переходом гострої форми періоститу в хронічну.

Таким чином, гострий періостит є досить небезпечною патологією. За підозри на це захворювання слід негайно викликати фахівця-стоматолога для кваліфікованого лікування.

Джерела

  1. Periostitis, https://www.sciencedirect.com/topics/medicine-and-dentistry/periostitis
  2. Periostitis, https://onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1288/00005537-197707000-00010
  3. Management of dental infections by medical practitioners, https://www.racgp.org.au/afp/2014/may/dental-infections

Автор:

Сидоренко Андрій Тарасович

Хірургічна стоматологія, ортопед, лікар-стоматолог загального профілю